Людина має усвідомлювати, що накопичення коштів – процес нормальний і навіть корисний в умовах сучасності. Й не тільки при настанні старості, а для вирішення будь-яких житейських проблем. Чи можна повірити в те, що особи, які не працюють, або зайняті неформально та не сплачують страхові внески на пенсійне забезпечення (соціальне) страхування, після запровадження накопичувальної системи відразу ж кинуться сплачувати внески у систему соцстраху для їх накопичення?

  Очікування, що більшість вийде «з тіні» та почне добровільно сплачувати внески до накопичувальної пенсійної системи є марними. Про що, доречи, свідчить і міжнародний досвід. У багатьох країнах, навіть, економічно розвинених, значна частина населення знаходиться поза межами накопичувальної системи і охоплення нею є значно меншим, ніж у солідарній пенсійні системі.

Щодо розмірів пенсійних виплат, то накопичувальна система здатна забезпечити більш-менш пристойні пенсії тільки для високооплачуваних працівників, а їх не так-то й багато в нашій країні. Всі інші приречені на отримання мізерних виплат, а значна частина – лише одноразові компенсації. Тому заклики, які лунали на початку 2000-х років у різних країнах, щодо необхідності запровадження накопичувальної системи як панацеї вирішення існуючих пенсійних проблем, вже припинилися.

Держави розпочали, насамперед, вдосконалювати існуючу солідарну пенсійну систему, а в тих країнах, де вже її ліквідували, – вимушені були в тій чи іншій формі повернути з метою необхідності забезпечення хоча б мінімальних пенсійних потреб громадян. 

Але, як вважає автор статті, накопичувальна пенсійна система потрібна. Проте необхідність її запровадження необхідно пояснювати грамотно і правдиво.

За повідомленням сайту ФПУ