3 роки з початку повномасштабного вторгнення.

24 лютого 2022 року. Найдовший день нашого життя. Найважчий день нашої новітньої історії. Ми прокинулися рано й відтоді не засинаємо.

У когось був страх, у когось – шок, хтось не знав, що сказати, але всі відчували, що робити. На дорогах з’явилися затори, але багато хто їхав по зброю. З’являлися черги. Хтось стояв на кордонах, але багато хто – до військкоматів і ТрО.

З кожним днем наша віра міцніла. Зміцнів наш дух. Ми вистояли в перший день повномасштабної війни. Ми не знали, що буде завтра, але точно зрозуміли: за кожне завтра треба битися!

І ми бились. І вигризали кожну добу. І ми вистояли в другий день. А далі – в третій. Три доби, які нам відводили на життя. Погрожували, що за 72 години нас не існуватиме. Але ми вистояли в четвертий день. А потім у п’ятий. А сьогодні стоїмо вже три роки.

Війна змінила долю багатьох сімей. Переписала історії наших родин. Змінила наші звичаї та традиції. Раніше дідусі розказували онукам, як били нацистів. Тепер онуки розповідають дідусям, як б’ють рашистів. Раніше мами й бабусі плели шарфики, тепер плетуть маскувальні сітки.

Дякуємо нашим людям – Силам оборони та безпеки, волонтерам, медичним працівникам, енергетикам, рятувальникам та небайдужим жителям всього світу, що почали підтримувати нас. Всім нашим людям, адже кожен воює проти російської агресії та робить внесок у перемогу, у справедливість. Саме завдяки українцям, кожному на своєму місці, ми даємо відсіч ворогові.

За ці три роки ми дали чітке розуміння – ми вільні. А Україна – це незалежна держава з чіткими кордонами. Україна – 603 628 км². Україна – надзвичайні люди. Україна – свобода. Україна – перемога.

Слава Україні!