Спочатку цей день як Всесвітній день боротьби за подолання крайньої бідності відзначали неурядові організації світу з ініціативи Міжнародного руху за надання допомоги групам населення, що бідують – «Четвертий світ». А з 1992 року Генеральна Асамблея ООН підтримала цю ініціативу й оголосила цей день Міжнародним днем боротьби за ліквідацію бідності.

Всесвітній банк вирахував, що злиденним є кожен, хто живе менше, ніж на 1 долар 90 центів у день. Нині на цю суму живе майже 11% населення планети.

Є бідність відносна і абсолютна, багатовимірна і за рівнем доходів. Абсолютна бідність – це коли людина через голод змушена красти хліб, ходить у лахмітті та живе не у власному будинку чи хоча б у тісній хрущовці, а буквально на вулиці. Відносною бідністю є бідність, коли певна частина населення живе за межею прийнятих (усталених) стандартів споживання («національна межа бідності»).

В Україні, за оцінками експертів, рівень бідності населення, зокрема серед працюючих, сягнув 15,8% (доходи нижче фактичного прожиткового мінімуму) та 41,3% (витрати нижче фактичного прожиткового мінімуму). Як вважає ООН, в нашій країні (станом на 2018 рік), 60% населення є бідним – йдеться саме про бідність, а не про злидні (або, як кажуть фахівці – абсолютну бідність). Приміром, багато бідних українців можуть купити хліб і якісь овочі, у них є дах над головою, але вони не мають змоги повноцінно харчуватися, не мають доступу до якісних послуг охорони здоров’я та освіти, не можуть задовольняти свої культурні потреби (театри, кіно, книги).

Київська обласна рада профспілок

за повідомленням Інтернет-видань