Наступна наша оповідка більше схожа на різдвяну казку, але дуже реальну! 5 грудня, напередодні свята Миколи Чудотворця за новим православним календарем, в Україну з далекої  Женеви прибув справжнісінький Святий Миколай…  Звідки Він взявся – скажуть дорослі, які чомусь перестали вірити у казку?. З далекої Лапландії, - скажуть діти! І в нього є помічники, і цього разу знову це наші давні друзі – Vanforlife та IUF. А як відбулася ця диво-зустріч?

Просто звичайний на той час житель Швейцарії Андре Муріце невипадково зателефонував до Дімітрі Монтаніні із запитанням, чим допомогти українцям? А той невипадково відповів, що потрібно буквально все, але чекає від Андре конкретики! Натомість пан Андре поїхав до найзатребуванішого в Женеві магазину і викупив усі наявні генератори! Хоча Європа заради солідарності з Україною теж потерпає від нестачі енергоносіїв, але ніхто не скаржиться. Вони знають ціну демократії!

Таким чином пан Андре особисто привіз 27 генераторів  потужністю кожен близько 2 кіловатів. Ми вже звиклися із небезпекою щоденних бомбардувань, але що зобов’язує самодостатнього європейця ризикувати життям заради нас? Нічого, крім неспокійного серця…

Зустрів шановного гостя у польському Пшемислі голова Київської обласної профспілки АПК Василь Хвостіков.

На той час за попереднім проханням гостя був складений оптимальний маршрут. Першим, куди заїхали у Львівській області з врученням генератора – до гуртожитку коледжу харчової промисловості, де компактно проживають 168 переселенців.  Далі був Львівський університет ветмедицини, куди й раніше завозили продукти харчування від Vanforlife і завдяки якому значно поліпшені умови проживання. Та Великолюбінська школа-інтернат для дітей з психічними вадами, куди гостя супроводжував голова Донецької облпрофспілки АПК Андрій Попов.

Далі попрямували до Київщини, де на Миколая з нетерпінням чекали адресати. І не випадково потрапили  до Калитянської  ОТГ, частина сіл якої була під окупацією. Там добродіїв зустрічав голова Калитянської ОТГ Сергій Рудніцький. Спільно з ним було сплановано наступні дії: один генератор надати для забезпечення електроенергією Центру Незламності у селищі Калита, інший – для пункту обігріву с. Мокрець. Голова ОТГ був надзвичайно вдячний,  адже напередодні  сталася поломка головного генератора і Центр Незламності фактично припинив існування.

Після цього вирушили до Макарівського територіального центру селищної ради. Тут генератор забезпечуватиме постійним безперебійним живленням діяльність центру, який опікується тисячами людей здебільшого найвразливіших груп населення.

Бородянський психо-неврологічний інтернат обіймає кільканадцять гектарів і містить багато різних локацій. Заклад став рятівною паличкою для особливої категорії людей, яким дісталося не лише від хвороб, а й від нелюдів-кадирівців, що вирізали всю худобу та знущалися над хворими. У декого з членів команди реально не витримали нерви, та й сам пан Андре довго не міг оговтатися від побаченого… Особливо, коли підійшов хворий хлопчик і попросив цукерочку. Наш швейцарський гість не витримав і приніс з авто усі  солодкі подарунки, які готували для іншого закладу… Важкий, насичений подіями день завершився, поверталися ожеледицею, втомлені, але сповнені враженнями.

Наступний день – 7 грудня – проходив у трикутнику Ірпінь-Ворзель-Немішаєво. Ірпінський фаховий коледж НУБіП давно волав про генератор для потреб гуртожитку, де проживають студенти та ВПО. Тут пан Андре зустрівся з директором Дмитром Андрійовичем Костюком, який сердечно подякував іноземному гостеві за турботу. Після теплої розмови учасники гуманітарної місії на власні очі побачили колосальні масштаби злочинів росіян, зокрема ту частину Гостомеля, яка нині взагалі не підлягає відновленню. На місцях колишніх ошатних будиночків та цілих вулиць залишилися тільки таблички з назвами, щоб ці примари нагадували нащадкам про звірячу дикість нашого північного сусіда. Знову не можна оминути словом Vanforlife та IUF, які першими після звільнення цього осередку національного болю привезли одяг та харчі.

Далі шлях місії проліг до Немішаєвського аграрного коледжу, де за окупації теж була локація рашистів. За кількасот метрів звідти у підвалі переховувалися люди, і, на щастя, вороги не дізналися про них. Тут генератор буде виконувати функцію забезпечення живленням гуртожитку та бомбосховища. Адже загроза бомбардувань залишається і всі студенти за сиреною щоразу спукаються до сховку.

На цьому ще один драматичний день закінчився. Поверталися до столиці, сповнені важкими враженнями, щоб уранці відпрацювати ще два об’єкти області.

Останній день місії - 8 грудня - почався із завантаження чергових генераторів для наступних локацій. У цій поїздці Андре Муріце супроводжував голова Молодіжної ради Київської обласної ради профспілок Влад Різник. Генератори були не менш затребуваними у Білоцерківському дитячому будинку, в професійно-технічному училищі міста Сквира, де Андре одразу знаходив з усіма спільну мову і ставав добрим чарівником. А на зворотньому шляху завезли теплий одяг до Глеваського психо-неврологічного диспансеру, тож відтепер і тут компанія Vanforlife протоптала стежину доброчинності.

Прощалися з нашим дорогим гостем на світанку 9-го грудня як старі давні друзі. Над столицею сходило нове сонце, яскравіше, ніж зазвичай, бо Україна стала рідною для ще однієї душі, яка частинку свого світла залишила у нас, а забере з собою часточку нашого болю. Де взявся цей неординарний чоловік саме на Свято Миколая? – залишається загадкою. От і не вір після цього у новорічні дива!