- Вважаю, що здебільшого це був мені аванс, коли мене обрали, – говорить голова КОРПС. - Не зважаючи, що я у профспілках пройшов від голови первинки, потім очолював райком і обком профспілки АПК, тепер мені доводиться робити ставку на власні сили, і  навчатись, навчатись. Тільки ті, хто постійно вдосконалюються, можуть у житті чогось досягти. Я не унікальна людина, мені також все дуже не просто дається, не за якісь там «красиві очі», або надзвичайні здібності. Навіть якщо у людини є талант, вона має усвідомивши це, і постійно працювати над собою, до цього я закликаю і своїх колег.

Я людина команди. Тому дуже прискіпливо ставлюсь до відбору членів своєї команди.  Для мене на сьогоднішній день дуже важливо налагодити ефективні внутрішні комунікації на рівні голів обласних організацій. Це та команда, про яку я говорю. Зі мною конструктивно співпрацює ФПУ. Мене молодь нормально сприймає. Мене знають у владі, бо я вже тривалий час працюю у профспілках Київщини. Це ті засади, на які я спираюсь у своїй повсякденній праці.

А ще у мене перед очима, - ось на столі в папці пріоритети моєї діяльності. Те, що я обіцяв людям. І хочу запевнити, що для мене результат дуже важливий, ми втомилися від безрезультатної роботи, тому я ляжу кістками, але результат буде. Проте результат має бути ефективним.

Ось нещодавно у профспілок була зустріч в КМУ з віце-прем’єром з обговорення найбільш чутливих для людей питань. Я також разом з керівниками ФПУ, всеукраїнських профспілок, СПО об’єднань профспілок, був її учасником. На неї було запрошено  заступників міністрів чотирьох ключових міністерств. Мушу сказати, що влада нас бачить і навіть до нас прислуховується. Але голос профспілок має лунати більш переконливо і наполегливо.

Я проаналізував досвід Грузії та можу навести приклад, як там профспілками вирішуються питання взаємовідносин трудівників з роботодавцями. За принципом: менше безрезультатного переговорного процесу – більше рішучих дій. В Грузії пройшов революційний момент і тепер там більше спираються на усвідомлене профспілкове членство. Вони  навіть зупинили економічного монстра – Боржомі. Два потужних заводи в Грузії зупинились. Як не намагалась влада, адміністрація вивести працівника на пряму на переговори з адміністрацією, минуючи профспілки, лідерам профспілок вдалося переконати людей, що так не може бути і ось результат – адміністрація власником підприємства звільнена. Працівникам на 30 % піднято зарплату, поліпшилися умови праці і на сьогодні з новою адміністрацією підписано новий колективний договір. Тобто знайшлись ресурси і для виконання вимог працівників і для досягнення консенсусу.

Звісно, я не прихильник радикалізму і переконаний, що ні влада, ні профспілки не мають у своїх діях переступати червоні лінії. Ми маємо тиснути на владу, але чітко аргументуючи свою позицію.

Тим не менш, на  моє переконання, у нас в країні не може бути зразкового соціального діалогу – різна мета у роботодавця і у працівників. Ми хочемо, щоб за нашу роботу нам заплатили по максимуму, а бізнес прагне отримати більше прибутку. Чому так? Бо у влади сьогодні здебільшого стоять на жаль не державницькі люди, а вихідці з бізнесу, які і тепер мають бізнес в усіх сферах економіки. На чиєму полі вони будуть грати? Влада перестала бути незаангажованим арбітром.

Не зважаючи на це, ми все ще намагаємось домовитись та закликати депутатів, урядовців, бізнес почути наші аргументи. І це також один з методів моєї роботи. Камінь воду точить: ми на усіх майданчиках маємо доводити, що профспілки – це єдина громадська організація, що обстоює права працівників.

На обласному рівні ми співпрацюємо з  облдержадміністрацією, намагаємося достукатися до керівництва облради. Моя мета, щоб кожен голова обкому увійшов до складу галузевих комісій обласної ради з правом дорадчого голосу. В комісіях ми можемо спільно напрацювати шляхи вирішення багатьох проблем і бюджетників, і виробничої сфери, спортивних та культурних напрямків. Але потрібно, щоб нас чули. Важливо, щоб працювала тристороння соціально-економічна рада Київщини. Територіальна угода не пролонгована, тому що змінилась влада в області, а тому тут також потрібно налагоджувати комунікації. Саме якісна співпраця дасть результат, який відчують на собі працівники та члени їх сімей.

Профспілкам потрібно працювати на усіх майданчиках – починаючи з району, ОТГ і вище аж до області і до рівня державної влади, її вищих щаблів. У кожному регіоні свої проблеми. Роль профспілок на місцях – ретельно вивчити потреби членів громади, наприклад, освітян, медиків, запропонувати ефективні бачення вирішення цих проблем.

До прикладу, я родом з Яготинського району Київської області. Є там  засновником спортивного товариства. Свого часу нам вдалось при кожній сільраді ввести посаду спорт інструктора. Це круто. Завдяки тому, що є відповідальна особа, в селах почали відкриватись спортмайданчики. Вони утримуються у належному стані, люди приходять туди сім’ями, тренуються, активно проводять своє дозвілля. Тепер утворилось ОТГ. Падає рівень послуг медичних, освітніх і люди намагаються покинути села та переїхати до міст, де є робочі місця і майбутнє для них та їх дітей. Важелі впливу профспілок в громадах на лідерів ОТГ також ще не відпрацьовані, але ми пішли до керівництва громади, – довели, що така робота необхідна, її не треба згортати. Вони відгукнулись, запевнивши, що й надалі готові нам в цьому допомогти, виділяючи кошти на ці цілі. Ось приклад співробітництва та позитивного результату. Отже, про все потрібно і можливо домовлятись, наполегливо обстоюючи свою позицію.

Що важливо для профспілкового лідера, який працює в місцевій громаді, або на виробництві? Головне - йти в трудові колективи, ставати своїм для людей, орієнтуватись у проблемах, щоб колеги тебе знали, поважали, надіялись на тебе. Профспілковий лідер - це як капітан команди. Він має бути в колективі, постійно спілкуватись з людьми, відповідати на їх запитання, давати спілчанам надію на вирішення проблем, що їх турбують. Це дуже важливо ще й для того, щоб люди лишались членами профспілок. Ось ще один з пріоритетів моєї роботи, органайзинг ключовий напрямок розвитку профспілок. А чи кожен з нас здатен займатись такою щоденною і кропіткою роботою?

Наведу прилад Академії сучасних профспілкових лідерів. Ми у профспілці працівників АПК  заснували її приблизно півтора року назад. Це – дуже серйозна кадрова школа, а також випробування для тих, хто прийшов до нас. Далеко не усі витримали і згодом пішли з проєкту. В деяких випадках профактивісти були переконані у власних лідерських якостях, а згодом людина не витримувала. Виявилось, що їй складно провести переговори, відстояти свою позицію, або людина була не стійка до стресів. Через це довелось дещо змінити власну самооцінку. Але ті, хто лишились з нами, це кістяк – 14 чоловік. В основному молодь, серед яких чотири кандидати наук. Це також моя команда. Чому я з молоддю – бо вона хоче навчатись, розвиватись і від них є ініціатива.

Я їх запитую, а чого ви тут? А вони мені кажуть, що бачать в профспілках потенціал, з яким допоки ми не достатньо працюємо. Я з ними погоджуюсь і багато в чому раджуся. Не зважаючи, що я вже довго у профспілках, і у мене вже сформовані такі сталі переконання, але, все ж потрібен свіжий погляд на деякі речі. Важливо знати,що думають молоді люди, якими вони бачать наші подальші дії.

Наприклад,  ми рішуче виступили за бюджетне фінансування програм молодіжного житлового будівництва. Підтримали керівництво ФПУ, дії її молодіжної ради, Молодіжна рада КОРПС звернулась листом до Глави держави, Кабінет Міністрів України, народних депутатів. Діяти потрібно рішуче, наполегливо обстоювати свою позицію, тоді буде результат.

Київська обласна рада профспілок